Головні правила догляду за ножами з антикорозійним покриттям

Чистота для ножа так само важлива, як і для людини. Коли йдеться про ножі високої якості, особливо про ті, що зроблені вручну, то мало не першою вимогою по їх догляду висувають правило — інструмент обов’язково має бути чистим. Взагалі-то це зрозуміло. Ним не тільки ріжуть хліб чи стругають дерево. Інколи гостре лезо знадобиться й для того, щоб шинкувати продукти чи матеріали, в складі яких містяться агресивні біологічні або хімічні речовини. Коли після роботи не змити їх залишки з металу, то вони почнуть псувати лезо.

Але ж, напевно, це стосується тільки виробів з вуглецевої сталі? А коли не шкодувати гроші та придбати ножі з антикорозійним покриттям, то вони ж такого впливу не бояться! Приблизно так розмірковує пересічний користувач інструменту. І, взагалі-то він правий, проте, далеко не на всі сто відсотків.

Істина в тому, що ніж, зроблений із нержавійки, або із захисним покриттям, звісно ж опирається шкідливому впливу агресивних речовин набагато сильніше за виріб із чорного металу. Проте, все одно, цей вплив має місце. Тому з часом все одно матеріал, з якого зроблено лезо, буде пошкоджуватися. Що поробиш, немає нічого вічного.

Тих, хто погоджується з необхідністю миття ножів, хотілось би застерегти від однієї поширеної помилки. Якісні інструменти ні в якому разі не можна класти до посудомийної машини! Причина в тому, що лезо може затупитися від контакту з іншими столовими приборами. А гаряча вода вкупі з миючими речовинами з великою вірогідністю виведе з ладу руків’я.

Як треба мити ножі? Нічого складного! Теплою водою (але не гарячою!), за допомогою миючого засобу та м’якої губки. На закінчення — обов’язково витерти. Ще одна важлива особливість полягає в тому, що коли власник деякий час не планує користуватися цими інструментами, то він має змастити їх леза маслом від іржі (постачається разом з ножами).

З якого матеріалу має бути обробна дошка

Будь-які ножі, в тому числі і з нержавіючої сталі, слід використовувати правильно. Особливо це стосується поверхні, до якої притискають предмет, що треба розрізати. Йдеться про обробні дошки й тарілки. Перші повинні бути з дерева, це кращий варіант, або з якісного м’якого пластику. Вироби з цих матеріалів, з одного боку, досить міцні, щоб слугувати в якості опори для різання, а з іншого — не пошкоджують крайку, лезо довго лишається гострим.

Коли ж для різання брати металеві чи скляні обробні дошки, то гострити ножі доведеться часто. Те ж саме можна сказати і про твердий низькоякісний пластик і керамічні тарілки, на яких часто ріжуть продукти на шматочки.

Зберігання ножів вимагає особливої уваги

Це звучить трохи незвично, але найкращі ножі, виготовлені вручну, не можна після використання кидати до ящика, де лежать інші столові прилади. Від механічного контакту з ними крайки не просто можуть, а напевно затуплюються.

Для зберігання ножів краще за все придбати й причепити до стіни спеціальну дошку з магнітними тримачами. На неї зручно чіпляти інструменти, з неї можна так само швидко їх знімати. А головне те, що на таких тримачах повністю виключено контакт крайок ножів з іншими предметами.

Коли ж такої можливості немає, то можна організувати спеціальний ящик, в якому будуть прорізи для лез. Так ножі лежатимуть в належному порядку й не буде небезпеки їх затуплення.

Кожен ніж слід час від часу гострити

Буває так, що під час придбання ножа в магазині продавець, розхвалюючи товар, каже щось на кшталт: «Це «вічний» ніж, який ніколи не затупиться, якщо правильно ним працювати». На жаль, так не буває. Будь-який ніж, навіть коли це ручна робота неперевершеної якості, та ще й з найкращих матеріалів, все одно доведеться періодично підгострювати.

Відновлюють ріжучі властивості двома способами. Якщо ніж став різати трохи гірше, то застосовують керамічний мусат. Цей прилад не гострить, а лише вирівнює крайку. Коли ж необхідне саме гостріння, тобто зняття шару металу, то застосовують точильний камінь. Ця вправа потребує деякого вміння та навичок, тому, коли ви не впевнені в результаті, то краще зверніться до професіоналів.

Підставку з магнітними тримачами, керамічний мусат і торцеву дерев’яну обробну дошку можна придбати в інтернет-магазині SavaKnife.

Важливість ножів на кухні важко переоцінити. Правильний догляд дасть можливість завжди тримати їх гострими.

З повагою, майстерня SavaKnife!

Як обробляють та чим покривають ножові клинки

Лезо є головним елементом ножа. Від того, наскільки воно міцне та гостре, залежить не тільки якість різання, але й загальний термін використання без втрати експлуатаційних параметрів. Так, звичайно, заточування, загартування і матеріал виготовлення дуже важливі. Але також свою роль, ще й немалу, відіграє фінішна обробка. Вона забезпечує додаткову стійкість проти механічних пошкоджень (подряпин) та корозії, прибирає сяйво та зменшує опір під час різання. А ще — робить клинок неповторним з естетичної точки зору.

Фінішне доопрацювання леза може бути двох типів: обробка або покриття спеціальними матеріалами. У першому випадку застосовують такі види:

1.       Механічна — на спеціальному станку.
2.       Сатинування — шліфування поверхні в одному напрямку дрібним абразивом. Роблять вручну або на станку.
3.       Stonewash (Галтовка) — ніж кладуть в центрифугу з абразивом (галькою). Також розрізняють Acid Stonewash  або Blackwash — те ж саме, але з попереднім травленням, і  Heavy Stonewash, тобто більш агресивну обробку.
4.       Beadblast — на лезо під високим тиском наносять дуже дрібні скляні чи сталеві бісеринки. Для отримання специфічною текстури застосовують алюмінієвий оксид та карбід кремнію.
5.       Піскострумінь — обробка струменем піску під тиском.
6.       Дзеркальне полірування.

У другому випадку застосовують наступні технології покриття.

Порошкове

На лезо ножа, використовуючи технологію електростатичного заряду, наносять епоксидну або тефлонову суміш. В останньому випадку покриття особливо добре захищає клинок та значно підвищує комфортність його використання. Під час різання до нього не пристають шматочки пластику, клею чи продуктів, навіть коли доводиться краяти сир або вершкове масло. Крім того, інертний тефлон не вступає в реакцію з харчовими кислотами. Покриття міцне й довготривале, проте для кухонних ножів, які беруть для приготування їжі, слід використовувати тільки варіант, що узгоджений з FDA, бо інші стають твердими лише за надто високих температур.

Лакове

Це покриття накладають на лезо більш тонким шаром, ніж попереднє. Загартування виконують за високої температури. Отримують ножі з характеристиками, що схожі на вироби, покриті тефлоном.

Титанове

Часточки титану змішують з іншими матеріалами й тонким шаром під вакуумом напилюють на лезо. Утворюється тверда захисна плівка, яка підвищує міцність і термін роботи клинка. Її нічим не можна змити, вона з часом не стирається. У порівнянні з двома попередніми варіантами вона більш стійка, але й коштує помітно дорожче.

Чорніння

Чорніння (вороніння, травлення, оксидування) полягає в тому, що клинок на певний час занурюють у хімічний розчин (є різні варіанти сполук). Як наслідок, на поверхні леза утворюється надтонка оксидована плівка. Вона захищає метал від корозії та надає йому привабливий темний відтінок.

Тут перелічені лише основні способи. Можна було б ще назвати PVD (Physical Vapor Deposition), DLC (Diamond-Like Carbon),  Cerakote, EDP (Electro-Deposition Paint), Black Oxide та Apocalyptic. Щоправда, в останньому випадку мається на увазі процес, в якому робиться спочатку обробка (зазвичай Stonewash), а потім — кислотне травлення.